Офіційно підписав електронним підписом інформаційний лист звернення до провідних політиків, посилання на цей документ наведено нижче.

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «УЖГОРОДСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» (ТОВ «УМЗ») Код ЄДРПОУ 44676724.

Директор ТОВ «УМЗ» Ботузов Андрій Петрович.

Бенефіціарний власник ТОВ «УМЗ» - Єфімов Максим Вікторович.

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР АРМО ТЕХ» (ТОВ «УАТ») код ЄДРПОУ 44799717.

Директор ТОВ «УАТ» Хіргій Геннадій Едуардович.

Справжній реальний власник ТОВ «УАТ» - Єфімов Максим Вікторович.

3. ПрАТ «КРАМАТОРСЬКИЙ ЗАВОД ВАЖКОГО ВЕРСТАТОБУДУВАННЯ» (ПрАТ «КЗВВ») код ЄДРПОУ 00222999.

Генеральний директор ПрАТ «КЗВВ» Загудаєв Віталій Вікторович.

Справжній реальний власник ПрАТ «КЗВВ» - Єфімов Максим Вікторович.

Демченко Павло Сергійович = бізнес партнер Єфімова Максима Вікторовича, вони разом відмили 580 млн грн «13 млн доларів» з оборонних контрактів України, за схемою павутиння Януковича, за схемою каруселі Януковича = Демченко Павло Сергійович, зараз йде кримінальна справа ТОВ «Аквапласт» м.Кривий Ріг, обшуки проводились у рамках справи про розтрату 580 мільйонів гривень,_розкрадання Державних коштів України!! 

Інформація про кримінальну справу засновника ТОВ «АКВАПЛАСТ» Демченко Павла Сергійовича наведена у статті видавництва СТОПКОР-УКРАЇНА за посиланням нижче: 

https://www.stopcor.org/ukr/section-suspilstvo/news-vidmili-majzhe-580-mln-grn-z-oboronnih-kontraktiv-natspolitsiya-vikrila-masshtabnu-zlochinnu-shemu-27-04-2026.html 

СТОПКОР-УКРАЇНА: Друга стаття_про розкрадання 580 млн гривень Демченко Павлом Сергійовичем - власником ТОВ Аквапласт м.Кривий Ріг: 

  https://www.stopcor.org/section-suspilstvo/news-obshuki-u-krivomu-rozi-pravoohorontsi-zavitali-do-figurantiv-spravi-pro-vidmivannya-580-mln-na-oborontsi-30-04-2026.html 

 Тарас Чмут керівник Фонда «Повернись живим» отримав в 2025-му році 31 млрд гривень (понад $713 млн доларів) більшу частину цих коштів отримано_напряму від європейської Держави Данія.

 

 

 

 

 

Educational-Technical Center 

 

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ ЗВАРЮВАННЯ

Сучасні технології дозволяють здійснювати зварювання металів різними способами. Таким чином, основна класифікація різновидів і способів зварювання передбачає певні ознаки. Визначальним фактором вибору виду зварювання служить тип енергії, що використовується для здійснення зварювання, а також стан металу під час зварювання.
Залежно від форми енергії, що споживається, будь-який вид зварювання поділяється на декілька класів: термічна, механічна, електрична, електромеханічна, хімічна, ;; хіміко-механічна.
Використовуючи вид термічної зварки, застосовується теплова енергія, за рахунок чого, зварювання відбувається способом плавлення металу. При механічній зварювання, використовується механічна енергія, яка викликає оптимальну пластичну деформацію в зоні зварювання, що забезпечує утворення зварного з'єднання. Крім властивість прослизання деталей, відбувається посилення їх затиснення в два рази більшої, ніж 16 мс (156,8 кН). Для реалізації такого процесу необхідні машини з високою потужністю, щоб витримати стиснення і затискання без будь-яких деформацій. Внаслідок чого, для такої зварювання потрібні спеціалізовані машини, які відрізняються своєю масивністю і потужністю.
Для більшої частини зварних систем, рівень зварюваної поверхні становить 7=8000 мм2, що не є високим за величиною. Однак для великих перерізів, труднощі з'являються у більшій мірі. При зварюванні з класифікації механічного або хімічного виду, щоб уникнути виникнення оксидів, можливих у процесі нагрівання в момент зварювання тиском, або ж їх остаточного видалення, потрібна попередня очистка для забезпечення чистої поверхні. Тому даний процес викликає деякі складнощі, вимагаючи застосування флюсів, а також газів і вакууму, у разі зварювання окремих типів металу. Використання вакууму додатково ускладнює оснащення, тим не менш, є неминучим.
Для здійснення зварювання способом плавлення проводиться розплавлення зварювального матеріалу. На відміну від зварювання тиском, зварювання плавленням має вагомі переваги, які характеризуються своєю універсальністю. Щоб справити зварювання плавленням, необхідний високий рівень тепла, який, на відміну від рухомого джерела, дозволить забезпечити місцеве розплавлення металу. Саме цей факт дозволяє уникнути застосування спеціального масивного обладнання, так як при зварюванні способом плавлення, джерело тепла подається безпосередньо до виробу, а не до спеціальній машині, як у випадку зі способом зварювання тиском. Таким чином, вдається зварити досить великі конструкції, уникаючи використання громіздких машин. Разом з тим, варто враховувати, що процес плавлення металу, що супроводжується взаємодією з газами, що призводить до певних фізичних реакцій, які можуть погіршити кристалізації розплавленого металу. Враховуючи цю обставину, необхідно застосування захисту місця зварювання інертними газами або виконати її у вакуумі.
Санітарно-гігієнічні вимоги до планування і розміщення виробничих і допоміжних приміщень. Згідно вимог СН 245-71(ДНАОП 0.03-3.01-71) „Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий” та ДСП 173-96 „Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів” промислові підприємства розміщують на території населених пунктів у спеціально виділених промислових районах або за межами населених пунктів на деякій відстані від них (в залежності від викиду шкідливих речовин). Санітарно-захисна зона cтворюється між підприємством та житловим районом. Це територія між місцями виділення в атмосферу вироб ничих шкідливостей та житловими чи громадськими будівлями, ширина якої залежиенергетична криза, проблеми безпеки АЕС та атомних об’єктів, розробка і впровадження альтернативних джерел енергії. Здоров’я: контроль народжуваності та демографічні програми у країнах, що розвиваються, онкологія, СНІД, санітарно-ветеринарний контроль проти пандемій та їх загроз (грип пташиний, грип свинячий). 30 Космос та космічні технології: космічне сміття та забруднення космосу. Політика: контроль озброєнь, контроль атомних технологій, подолання регіональної і світової напруженості, взаємопристосування, гармонізація національної й міжнародної політики. Промисловість:, промислова революція. постіндустріальна модель розвитку, третя Суспільство: гіпотеза другого демографічного переходу, збільшення неконтрольованої міграції, перенаселення, продовольча проблема, безробіття, злидні, експорт демократії, зближення націй (асиміляція), соціально-економічний розвиток, цивілізаційний розвиток, технологічна революція. Це найголовніші комплексні проблеми людства, а розвиток цивілізації на планеті постійно породжує нові й нові. Поширюються наркоманія, злочинність, тероризм, відмирають традиційні духовні цінності. Краще технічно озброюючись, людина не стає кращою морально. У цьому, напевно, криються причини виникнення всіх глобальних проблем людства. 1.3.2. Природні небезпеки У наш час людина здатна полетіти на Місяць, на Марс, ми багато знаємо про інші планети, але сили природи нашої власної планети все ще нами не підкорені. В наш цивілізований, технічно розвинений час людство залишається залежним від природних явищ, які досить часто мають катастрофічний характер. Виверження вулканів, землетруси, посухи, селеві потоки, снігові лавини, повені спричиняють загибель багатьох тисяч людей, завдають величезних матеріальних збитків. Природна небезпека – це подія природного походження або результат діяльності природних процесів, яка за своєю інтенсивністю, масштабом поширення та тривалістю може вражати людей, об’єкти економіки та довкілля. До природних небезпек відносяться: стихійні лиха, природні випромінювання (космічні промені, джерела земної радіації), падаючі з космосу тіла, атмосферна електрика і біологічні небезпеки. 31 Стихійні лиха – це природні явища, які мають надзвичайний характер та призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей, руйнування і нищення матеріальних цінностей. За місцем локалізації стихійні лиха поділяють на: геофізичні і геологічні процеси та явища, метереологічні, гідрологічні, біологічні, природні пожежі. За оцінками експертів, щорічні збитки внаслідок стихійних лих у світі становлять 30 млрд доларів. Найбільші збитки з усіх стихійних лих спричиняють повені, у тому числі викликані цунамі (40 %), на другому місці – тропічні циклони (20 %), на третьому і четвертому місцях (по 15 %) – землетруси та посухи. Найбільше людських смертей спричиняють урагани та землетруси. На території України можливе виникнення практично усього спектра небезпечних природних явищ і процесів геологічного, гідрогеологічного та метеорологічного походження. Природні випромінювання – це джерела земної радіації та космічні промені. Джерелами земної радіації є: довго живучі радіонукліди калію-40, рубідію-87, урану-238, торію-232, свинця-210, полонія-210, газ радон та інші, що зустрічаються в різних породах землі. При цьому земна радіація в різних районах земної кулі не однакова і залежить від концентрації радіонуклідів в тому або іншому місці. Найбільш небезпечним з всіх природних джерел радіації є невидимий, що не має смаку і запаху важкий газ радон (у 7,5 разів важче за повітря). У природі зустрічається у вигляді радону-222 (від розпаду урану-238) і радону-220 (від розпаду торію-232). Однак, продукти розпаду радону більш небезпечні, ніж сам газ. Іншими природними джерелами радіації є: вугілля (при спаленні), термальні води, фосфати (при добуванні і як добрива) та інші речовини. Космічні промені переважно приходять до нас з глибин Всесвіту, але деяка певна їх частина народжується на Сонці під час сонячних спалахів. Космічні промені можуть досягати поверхні Землі або, взаємодіяти з її атмосферою, породжуючи повторне випромінювання і призводячи до утворення різноманітних радіонуклідів. При цьому північний і південний полюси отримують більше радіації, ніж екваторіальні області, внаслідок наявності магнітного поля Землі, яке відхиляє космічні промені (заряджені 32 частки). Крім того, із збільшенням висоти меншає озоновий шар повітря, який грає роль екрана, внаслідок чого рівень опромінення космічними променями зростає. Захистом від випромінювань є суворе дозування прийому сонячної радіації за місцем, часом і станом здоров’я, обмеження діяльності в зонах підвищеної радіації. Падаючі з космосу тіла. Астероїди – це космічні тіла, діаметр яких коливається від 1 до 1000 км. У космосі існує приблизно 300000 астероїдів і комет, близько 300 з них можуть перетинати орбіту Землі. Вірогідність зіткнення астероїдів з Землею оцінюється 10-5–10-8. Метеорит (від грец. μετέωρος, «підвішений у повітрі») – тверде тіло небесного походження, що впало на поверхню Землі з космосу. Вважають, що за добу падає 5-6 тонн метеоритів, або 2000 тонн на рік. Крім того, за добу на земну поверхню падає від 300 до 20000 тонн метеоритного пилу. Для привернення уваги до загрози Генеральна Асамблея ООН визначила 30 червня кожного року як Всесвітній день астероїда. Розпочалися регулярні огляди неба з метою виявлення навколоземних астероїдів, які загрожують зіткненням із нашою планетою. Атмосферна електрика Блискавка – це гігантський електричний іскровий розряд в атмосфері між хмарами (75 %) або між хмарою та землею (25 %), що виявляється зазвичай яскравим спалахом світла і супроводжуючим її громом. Грім – звукове явище в атмосфері, що супроводжує розряд блискавки. Грім являє собою коливання повітря під впливом дуже швидкого підвищення тиску на шляху блискавки. Блискавка має значну довжину, звук від різних її ділянок та його відбиття від хмар і від поверхні землі доходить до вуха людини не одночасно. Гучність гуркоту грому може досягати 120 децибел, його чути на відстані до 15-20 кілометрів, таким чином, якщо спостерігач бачить блискавку, але не чує грому, то гроза знаходиться на відстані не менше 20 кілометрів. 33 У процесі утворення опадів у хмарі відбувається електризація крапель або льодяних частинок. Внаслідок сильних висхідних потоків повітря в хмарі утворюються відокремлені області, заряджені різнойменними зарядами. Коли напруженість електричного поля у хмарі або між нижньою зарядженою областю і землею досягає пробійного значення, виникає блискавка . Блискавки бувають наступних типів:  лінійна – блискавка у вигляді звивистої лінії, від якої відходить безліч розгалужень, є найбільш розповсюдженою;  розпливчаста – блискавка, що не має контурів і виникає миттєвим спалахом;  кульова – сферичний розряд, який існує в атмосфері певний час, є найбільш небезпечним різновидом блискавки. Довжина каналу лінійної блискавки від 1 до 50 км, діаметр каналу блискавки близько 10 см, швидкість його – порядку 104 км/с, сила струму у головному каналі становить у середньому 20-40 кА, досягаючи 200 кА, напруга – до 50 000 кВ, а температура – 10 000о С і більше. Час існування блискавки – від 0,1 до 1 секунди. Кульова блискавка виникає у вигляді вогняної жовто-червоної кулі діаметром 10-20 см, що представляє собою згусток гарячого газу, яка повільно рухається у повітряній течії і супроводжується свистячим або шиплячим звуком. Кульова блискавка може існувати від декількох секунд до декількох днів, у момент зникнення часто вибухає з характерним тріском, спричиняючи великі руйнування. Вона може змінювати форму, тим самим, проникаючи навіть у вузький отвір будинку. Якщо кульова блискавка залетіла в помешкання необхідно його повільно покинути, не створюючи повітряних потоків, та зачинити двері. Блискавку притягують високі предмети, вода, земля, метал. При ударі блискавки в пісок, він може перетворитися на скло, так що після грози можна виявити скляні смуги і порожнисті скляні трубки на піску. Такі трубки і смуги називаються фульгуритами. Ураження людини блискавкою можливо як при перебуванні просто неба, так і в закритому приміщенні. Близько 70 % людей виживає після удару блискавки, яка може залишати на тілі характерні опіки – фігури Ліхтенберга . 34 Найбільш часто блискавка влучає в такі дерева, як: дуб – 54 %, тополя – 24 %, ялина – 10 %, сосна – 6 %, бук – 3 %, липа – 2 %, рідше – в березу і клен, майже неймовірно, щоб вона вдарила в кущі. Блискавки утворюють в атмосфері електромагнітні коливання, які перешкоджають радіозв’язку, особливо на довгих й середніх хвилях. Удар блискавки в будівлю здійснює наступний вплив:  електричний – протікання електричного струму та виникнення напруг на елементах, по яких струм відводиться в землю;  тепловий – виділення теплоти на шляхах проходження струму блискавки через об’єкт (може викликати пожежу);  механічний – спричиняється ударною хвилею, яка поширюється від каналу блискавки та електродинамічними силами, що виникають у конструкціях, через які проходить струм блискавки. Блискавкозахист – це система захисних пристроїв та заходів, що призначені для забезпечення безпеки людей, збереження будівель і споруд, устаткування та матеріалів від можливих вибухів, займань і руйнувань, спричинених прямими ударами блискавки, від електромагнітної та електростатичної індукції, а також від занесення високих потенціалів через металеві конструкції і комунікації. Заходи з блискавкозахисту поділяються на зовнішню та внутрішню систему заходів. Зовнішня система заходів здійснюється шляхом улаштування блискавкозахисту будівель і споруд згідно ДСТУ Б В.2.5 38:2008. Внутрішня система заходів з блискавкозахисту здійснюється шляхом встановлення спеціальних пристроїв захисту від імпульсних перенапруг, а також шляхом екранування чутливого електрообладнання. Рекомендації щодо правил поведінки під час грози Якщо ви знаходитесь в приміщенні, то:  не виходьте з дому, закрийте вікна, двері та димоходи, щоб уникнути протягу, який може залучити кульову блискавку;  тримайтеся подалі від електропроводки, антен, вікон і дверей, стін, біля яких ростуть високі дерева;  вимкніть радіо і телевізор від мережі, не користуйтеся електроприладами та телефоном. 35 Якщо ви на відкритій місцевості:  у місті найбезпечніше знаходитися в приміщенні з блискавкозахистом, сховайтеся в під’їзді найближчого будинку, у магазині, кафе;  дуже небезпечно під час грози розмовляти по мобільному телефону, найкраще його вимикати;  для блискавки привабливі всі металеві деталі: годинник, ланцюжки і навіть розкрита над головою парасолька;  не ховайтеся під високі поодинокі дерева;  не можна знаходитися на підвищеннях і відкритих незахищених місцях, поблизу металевих або сітчастих огорож, великих металевих об’єктів, вологих стін, заземлення блискавковідводу;  у полі чи на відкритій місцевості сховайтеся в будь-якому можливому поглибленні: канавці, улоговині або найнижчому місці поля, сядьте навпочіпки та пригніть голову, при цьому перевагу слід віддати сухому піщаному ґрунту, віддаленому від водойми; лежати на мокрій землі під час грози не рекомендується;  забороняється пересування щільною групою;  в лісі, необхідно сховатися на низькорослій ділянці, на відстані 30 метрів від окремого високого дерева; уникайте місця з великою кількістю уражених блискавкою дерев це свідчить, що ґрунт на даній ділянці має високу електропровідність;  під час грози не можна перебувати на воді та біля води, купатися, ловити рибу, необхідно відійти від берега – удар блискавки по воді вражає все в радіусі 100 метрів;  не варто перебувати біля розведеного багаття, тому що в нагрітого повітря провідність для блискавки більша;  якщо під час грози ви їдете автомобілем, зупиніться, закрийте вікна та опустіть автомобільну антену, залишайтеся в автомобілі;  якщо ви їдете на велосипеді або мотоциклі не в місті, де є блискавкозахист, то припиніть рух і перечекайте грозу на відстані приблизно 30 м від них;  не можна знаходиться біля повітряної лінії електропередач, біля стіни з антеною. 36 Біологічні небезпеки – це флора, фауна і патогенні мікроорганізми, при взаємодії з якими людина може отримати важкі негативні наслідки або померти. Небезпечна флора: отруйні та токсичні рослини, гриби. Отруйні рослини – рослини, в яких містяться токсини та/або хімічні речовини, які становлять серйозний ризик виникнення хвороби, травми або смерті людей чи тварин. У світі відомо близько 10 тис. видів отруйних рослин, з яких в Україні росте до 250-300 видів. Отруйні речовини (рослинні токсини, отрути рослин) можуть міститися в усій рослині загалом, або в різних її частинах – у надземних: листках, квітках, плодах, насінинах, корі та підземних: кореневищах, коріннях, цибулинах, бульбах. Токсичною речовиною отруйних рослин є різні сполуки, які належать переважно до алкалоїдів, глюкозидів, органічних кислот, смол, ефірних олій, токсоальбумінів та інших хімічних сполук. За ступенем токсичності рослини поділяють на:  отруйні (насіння, кора і коріння білої акації, бузина, конвалія, чемериця біла, плющ тощо);  дуже отруйні (наперстянка, олеандр, вороняче око, аконіт тощо);  смертельно отруйні (блекота чорна, цикута, беладона звичайна, дурман звичайний, вовчі ягоди та ін., деякі види грибів). Щоб запобігти отруєнню, ніколи не їжте, не куштуйте і навіть не торкайтеся рослин та грибів, якщо не впевнені, що вони безпечні. При перших проявах отруєння як можна швидше зверніться за кваліфікованою медичною допомогою. Тому що чим більше токсинів потрапить у кров, тим важчим буде перебіг отруєння. Фауна: комахи, риби, земноводні, плазуни, хижі тварини. Серед тваринних організмів отруйні форми трапляються частіше, ніж в рослинних організмах. Отрути, що виробляються тими чи іншими організмами, є хімічними чинниками, які беруть участь у міжвидових взаємодіях. Приклади використання хімічних речовин для нападу або захисту можна знайти на всіх сходинках еволюційного розвитку. 37 Небезпеку для людини можуть представляти: поранений дикий кабан, рись, бурий ведмідь, вовк, а також тварини заражені сказом (лисиці, здичавілі собаки). Особливих методів захисту від негативної дії отруйних тварин не існує. Необхідно вміти вирізняти їх серед інших, знати їх властивості та симптоми впливу на організм людини і уникати контакту. Особливих методів захисту від негативної дії отруйних рослин і тварин не існує. Необхідно вміти вирізняти їх серед інших, знати їх властивості та симптоми впливу на організм людини і уникати контакту. Патогенні мікроорганізми: віруси, бактерії, грибки, мікоплазми, рикетсії і найпростіші. Поширення серед людей, тварин, рослин хвороботворних мікроорганізмів, бактерій, вірусів, які за певних умов викликають масові інфекційні захворювання:  епідемії (чума, холера, грип);  епізоотії (ящур, сибірська виразка, пташиний грип);  епіфітотії (фітофтора, мілдью). Інфекційна хвороба людей – це захворюваність хвороботворними мікроорганізмами, яка передається від хворої людини або тварини здоровій людині. Інфекційні хвороби проявляються у виді епідемічних осередків. Епідемічна захворюваність або ендемія – це постійна реєстрація на визначеній території захворюваності, яка властива даній місцевості. Екзотична захворюваність відмічається при завозі збудників на територію, яка вільна від даної інфекційної хвороби. Спорадична захворюваність – це звичайний рівень захворюваності, який властивий відповідній хворобі в даній місцевості. Епідемічним вибухом називають обмежений за часом і на визначеній території різкий підйом захворюваності, яка пов’язана з одночасним зараженням людей. Захворюваність визначається відношенням числа захворювань за певний відрізок, часу до числа жителів даного району, міста в той самий період. 38 Смертність – це число смертей від даного захворювання, яке визначено коефіцієнтом на 100 тисяч, 10 тисяч і 1000 чоловік, що охоплені епідемічним спостереженням. Летальність – це процент померлих від числа хворих даним інфекційним захворюванням. Шляхи передачі збудника – це визначені елементи навколишнього середовища або їх комбінації, які забезпечують перенос збудника від джерела до оточуючих людей в конкретних епідемічних умовах. Основні шляхи передачі збудників інфекційних небезпечних захворювань людей: повітряно крапельний, харчовий, водяний, трансмісійний, контактний. Всі інфекційні захворювання людей розділяються на 4 групи: кишкові інфекції, інфекції дихальних шляхів, кров’яні інфекції, інфекції зовнішніх покровів. Для успішної боротьби з інфекційними захворюваннями навіть в умовах мирного часу в багатьох випадках необхідно здійснювати масові щеплення в дуже короткі терміни. Дезінфекція – це знищення або вилучення хвороботворних мікробів із зовнішнього середовища. Дезінсекція – знищення шкідливих для людини комах та кліщів – збудників інфекційних захворювань. Дератизація – знищення гризунів, що можуть бути джерелом або переносниками інфекцій. Знання біологічних небезпек, їх властивостей, грамотна поведінка людей в місцях знаходження цих небезпек допоможе уникнути негативних наслідків впливу на організм людини. 1.3.3. Техногенні небезпеки Техногенні небезпеки – це небезпеки, пов’язані з експлуатацією технічних пристроїв та систем. Теплові електростанції На частку теплових електростанцій припадає 35 % сумарного забруднення води і 46 % повітря. Вони викидають сполуки сульфуру, карбону та нітрогену, споживають велику кількість води: для отримання однієї кВт∙години електроенергії теплові електростанції витрачають близько 39 3 л води (атомні – ще більше: 6-8 л). Стічні води теплових електростанцій забруднені й мають високу температуру, що стає причиною не тільки хімічного, а й теплового забруднення небезпечного для флори і фауни. Автомобільний транспорт Якщо врахувати, що в містах мешкає більше половини населення Землі, то стане зрозумілим вирішальне значення автотранспорту щодо безпосереднього впливу на людей. Нафтопродукти, залишки від стертих шин та гальмівних колодок, сипкі і пилові вантажі, хлориди, які використовують для посипання доріг взимку, забруднюють придорожні смуги та водні об’єкти. У викидних газах автомобілів переважають оксид карбону, діоксид нітрогену, свинець, токсичні вуглеводні (бензол, толуол, ксилол та ін.). Взаємодія вуглеводнів та оксидів нітрогену при високій температурі призводить до утворення озону (О3). Якщо в шарі атмосфери на висоті 25 км достатньо високий вміст озону, необхідного для захисту органічного життя від жорсткого ультрафіолетового випромінювання, то біля земної поверхні підвищений вміст озону викликає пригнічення рослинності, подразнення дихальних шляхів й ураження легень. Забруднення поверхні землі транспортними та дорожніми викидами накопичується поступово, в залежності від кількості автотранспорту, що проїжджає через трасу, дорогу, магістраль і зберігається дуже довго навіть після ліквідації дорожнього полотна (закриття дороги, траси, магістралі). Загальний рівень шуму на наших дорогах вищий, ніж на Заході. Це наслідок того, що в транспортному потоці занадто багато вантажних автомобілів, рівень шуму яких у два рази вищий, ніж у легкових. У місті 60 80 % шуму створює рух транспортних засобів. є Серед галузей виробництва найбільшими джерелами техногенних небезпек металургія, хімічна, промисловість, сільське господарство. целюлозно-паперова, електронна За характером прояву техногенні небезпеки поділяють на:  механічні;  енергетичні;  хімічні. 40 Механічні небезпеки створюють:  усі об’єкти, які мають кінетичну енергію (падають, рухаються, обертаються);  джерела механічних небезпек, які не мають кінетичної енергії (колючі, ріжучі, гострі предмети, слизькі місця та ін.);  шум, ультразвук, інфразвук, вібрації. До енергетичних небезпек відносяться: вибухи, пожежі, іонізуючі випромінювання, електромагнітні поля, ураження електричним струмом та ін. Небезпеки, пов’язані з використанням горючих, легкозаймистих та вибухонебезпечних речовин і матеріалів – це вибухи та пожежі. Вибух – це процес, майже миттєвого перетворення одного виду енергії в інший (інші). Вибухи бувають: хімічні, ядерні, електромагнітні та механічні. Хімічний вибух – це вибух, в основі якого лежать хімічні перетворення на атомному та молекулярному. Детонаційний вибух характеризується поетапним перетворенням хімічної енергії вибухової речовини (або сумішей) в інші види енергії: енергію тиску, теплову та кінетичну енергію продуктів вибуху. При цьому утворюється повітряна ударна хвиля, яка є основним чинником небезпеки для людини та довкілля. Ядерний вибух – це вибух при виділенні внутрішньої енергії при розпаді важких ядер урану-235, 233, 238, плутонію-239 та ін. Термоядерний вибух заснований на принципі з’єднання легких ядер хімічних елементів дейтерію та тритію. Синтез йде при високій температурі (ТС > 108 С). Основними видами небезпек при ядерних та термоядерних вибухах є уражаючі фактори, що призводять до:  масової загибелі людей, тварин і рослин;  руйнування, затоплення, пожеж;  забруднення навколишнього середовища радіоактивними речовинами. Механічний вибух – це процес перетворення кінетичної енергії (або енергії тиску) в інші види енергії. 41 Приклад механічного вибуху – Челябінський метеорит 15.02.2013 р. Елементами небезпеки при таких вибухах є жертви людей, загибель тваринного і рослинного світу на великих територіях. Пожежа – це неконтрольоване горіння об’єктів, житлових будинків, лісових та торф’яних масивів та інших матеріальних цінностей. При горінні багатьох матеріалів утворюються високотоксичні речовини, від дії яких люди гинуть частіше, ніж від вогню. Раніше при пожежах виділявся переважно чадний газ. Але в останні десятиріччя горить багато речовин штучного походження: полістирол, поліуретан, вініл, нейлон, поролон. Це призводить до виділення в повітря синильної, хлороводневої й мурашиної кислот, метанолу, формальдегіду та інших високотоксичних речовин. Найбільш вибухо-, та пожежонебезпечні суміші з повітрям утворюються при витоку газоподібних та зріджених вуглеводних продуктів метану, пропану, бутану, етилену, пропілену тощо. Основні небезпечні фактори пожежі:  токсична дія продуктів горіння (СО, СО2, та ін.);  тепловий вплив, що приводить до опіків різного ступеня;  дим, недостатність кисню;  знищення матеріальних цінностей. Вторинні прояви небезпечних факторів пожежі:  руйнування будівельних конструкцій, вибухи;  витікання небезпечних речовин, що відбуваються внаслідок пожежі;  паніка. Вогонь – надзвичайно небезпечний фактор пожежі. Під час пожежі температура полум’я може досягати 1200-1400 С і у людей, що перебувають у зоні пожежі, випромінювання полум’я може викликати опіки та больові відчуття. Мінімальна відстань від полум’я в метрах, на якій людина ще може перебувати, приблизно становить h = 1,6 H, (1.1) де Н – середня висота факелу полум’я в метрах. Наприклад, при пожежі дерев’яного будинку висотою до гребеня покрівлі 5 м ця відстань буде 8 м. 42 Руйнування будівельних конструкцій відбувається внаслідок втрати ними несучої здатності під впливом високих температур та вибухів. При цьому люди можуть одержати значні механічні травми, опинитися під уламками завалених конструкцій. Вибухи, витікання небезпечних речовин можуть бути спричинені їх нагріванням під час пожежі, розгерметизацією ємностей чи трубопроводів з небезпечними рідинами та газами. Вибухи збільшують площу горіння і можуть призводити до утворення нових вогнищ. Люди, що перебувають поблизу, можуть підпадати під дію вибухової хвилі, діставати ураження уламками. Паніка здебільшого спричинюється швидкими змінами психічного стану людини, переважно депресивного характеру в умовах екстремальної ситуації. Більшість людей потрапляють у складні та неординарні умови вперше і не мають відповідної психічної стійкості та достатньої підготовки щодо цього. Коли дія факторів пожежі перевищує межу психофізіологічних можливостей людини, то вона може піддатись паніці. Крім цього людина втрачає розсудливість, її дії стають неконтрольованими та неадекватними тій ситуації, що виникла. Це явище може призвести до масової загибелі людей. Іонізуюче випромінювання. З розвитком технічного прогресу до природного додалось штучне іонізаційне випромінювання. Внаслідок випробувань ядерної зброї та використання атома в «мирних» цілях значно підвищився радіаційний фон на Землі. У грудні 1955 року Генеральна Асамблея ООН заснувала науковий комітет щодо дії атомної радіації (НКДАР). Завдання цього комітету – вивчення рівнів радіації, її дії на навколишнє середовище і небезпеку для населення, що утворюється будь яким джерелом радіації: як природним, так і штучним. Це стало початком наукових досліджень в галузі забезпечення захисту людини від іонізуючого випромінювання. До цього зусилля були в основному спрямовані на створення й удосконалення ядерної зброї. Штучні джерела іонізуючого випромінювання створюють: ядерні вибухи, різного роду ядерно-технічні установки, уранові рудники і збагачувальні фабрики, могильники радіоактивних відходів, апаратура, яку використовують в науково-дослідній роботі в області ядерної фізики і енергетики, радіонукліди, що застосовуються в приладах побутової техніки, численних контрольно-вимірювальних пристроях (дефектоскопія металів, 43 контроль якості зварних з’єднань), у сільському господарстві, геологічній розвідці, в різних галузях важкої (інтроскопія) і харчової (стерилізація інструментів, витратних матеріалів та продуктів харчування) промисловості, а також у медицині (променева терапія, рентгенівські апарати), різні будівельні матеріали, світлові прилади: години, компаси, покажчики, телефонні диски (там де застосовується фосфор), кольорові телевізори, комп’ютери, генератори надвисокої частоти та ін. До хімічних небезпек відносяться сильнодіючі отруйні речовини (СДОР), бойові отруйні речовини, отрутохімікати, їх елементи і небезпечні параметри. Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР) – це таки хімічні речовини або сполуки, безпосередня чи опосередкована дія яких може спричинити загибель, гостре чи хронічне захворювання або отруєння людей, тварин, рослини і (чи) завдати шкоди довкіллю. Небезпечні хімічні речовини (НХР) в організм людини можуть проникати через органи дихання, шкіру, слизові оболонки, шлунково-кишковий тракт. Ступінь ураження залежить від їх токсичності, вибіркової дії, тривалості та від фізико-хімічних властивостей. За характером впливу на людину НХР поділяються на:  загально токсичні – отруюють весь організм (СО, ртуть, свинець, азотна кислота, фторетанол, дінітроортокрезол та ін.);  подразнюючі – вражають органи дихання і слизові оболонки (хлор, аміак, фосген, акрилонітрил, оксиди азоту, та ін.);  сенсибілізуючі – викликають алергічні реакції (лаки, фарби, формальдегіди, нітросполуки та ін.);  канцерогенні – викликають онкологічні захворювання (оксид хлору, нікель, азбест та ін.);  мутагенні – що викликають зміну спадковості (уран, марганець, свинець, діоксин та ін.);  задушливі – викликають спазм дихальних шляхів (хлор, трихлористий фосфор, фосген, акрилонітрил, окисли азоту, сірчистий ангідрид, сірководень та ін.);  метаболічні – порушують метаболізм, ЦНС, паренхіматозні органи; мають властивості наркотиків, отруйних речовин шкірнонаривної дії (метилбромід, метилхлорид, диметилсульфат, етиленоксид, та ін.). 44 За вибірковістю дії НХР можна поділити на:  серцеві – кардіотоксична дія: ліки, рослинні отрути, солі барію, калію, кобальту, кадмію тощо;  печінкові – хлоровані вуглеводні, альдегіди, феноли, отруйні гриби;  ниркові – сполуки важких металів, етиленгліколі, щавлева кислота;  нервові – порушення психічної активності (чадний газ, алкогольні вироби, наркотичні засоби, снодійні ліки тощо);  кров’яні – похідні аніліну, анілін, нітрити;  легеневі – оксиди азоту, озон, фосген. За тривалістю дії НХР можна поділити на три групи:  летальні, що призводять або можуть призвести до смерті (у 5 % випадків) – термін дії до 10 діб;  тимчасові, що призводять до нудоти, блювоти, набрякання легенів, болю у грудях – термін дії від 2 до 5 діб;  короткочасні – тривалість декілька годин, призводять до подразнення у носі, ротовій порожнині, головного болю, задухи, загальної слабості, зниження температури. Найбільш поширеними в структурі народного господарства є аміак (NH3), хлор (С12), фосген (СOCl2), оксид вуглецю (СО), діоксид сірки (SO2), пестициди, хладони (фреони) та ін. Уражаючим фактором хімічних небезпек є їх токсична дія на організм людини. Для характеристики токсичності вводяться наступні показники: Гранична концентрація (ГК) – це така концентрація хімічно небезпечних речовин у повітрі (г/м3), при якій з’являються перші ознаки ураження. Працездатність не втрачається. Токсодоза (Д) – враховує фактор часу при токсичній дії. Межа переносимості – це мінімальна концентрація хімічних речовин, яку людина може витримати без сталої поразки (г/м3). Вражаюча концентрація (ВК) – це така концентрація отруйних речовин, при якій уражаються окремі органи. Смертельна концентрація (СК) – це така концентрація отруйних речовин, яка призводить до смертельного результату. 45 1.3.4. Соціальні та соціально-політичні небезпеки Особливе місце в безпеці людини займають соціальні та соціально політичні чинники, такі, як рівень добробуту, загальної культури, культури обслуговування, побутові умови, звичаї, поведінкові переваги, моральні та емоційні характеристики. Величезне значення для безпеки має і соціально політичне середовище. Загрозами безпеці особистості виступають:  позбавлення життя, здоров’я, дієздатності, гідності;  насильство, пов’язане з руйнуванням сформованого і нав’язуванням чужої світогляду;  маніпулювання свідомістю і поведінкою;  моральне розбещення і фізична розтління;  обмеження або позбавлення загальнолюдських прав і свобод;  грабежі та крадіжки особистого майна, матеріальних цінностей і документів;  фізичний і психологічний терор з використанням інформаційно психологічних (засоби масової комунікації) та психофізіологічних (гіпноз, психотропні та психотронні засоби) форм впливу;  насильницьке підкорення злочинним цілям та угрупованням;  використання людини як засобу збагачення і т. п. Суб’єкти безпеки особистості – держава та її інститути (органи законодавчої, виконавчої та судової влади, державні установи, відомства і т. п.), громадські структури (політичні партії та об’єднання, громадські організації і т. п.), сім’я, громадяни. Всі їх дії мають відповідати існуючим законам та ґрунтуватися на балансі інтересів особи, суспільства і держави, а також їх взаємної відповідальності за забезпечення безпеки. Причини соціально-політичних небезпек криються в процесах, що протікають в суспільстві. Їх головна передумова – недосконалість людської природи, тому наявність розвиненої системи організації державної влади і громадянського суспільства, адекватної правової системи є найважливішою умовою попередження соціально-політичних небезпек та надійним захистом від них. 46 Історичний досвід людства свідчить, що нехтування соціально політичними небезпеками, їх ігнорування веде до того, що вони стають погано керованими, переростають в екстремальну стадію та перетворюються на надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру, що багаторазово перевищують за своїми наслідками НС іншого походження (природні, техногенні, екологічні, біологічні і т. п.). Соціально-політичні небезпеки – це небезпеки, що одержали широке поширення в суспільстві і загрожують життю і здоров’ю людей. Носіями цих небезпек є окремі групи людей, які прагнуть поширити свій вплив на суспільство. Соціально-політичні небезпеки різноманітні, складні і можуть бути класифіковані за певними ознаками: За об’єктом впливу – людина, суспільство, держава, а також середовище проживання соціуму. За масштабами подій: локальні, регіональні, національні, глобальні. За організацією: випадкові, навмисні. За впливом на людину:  психічні (шантаж, шахрайство, крадіжки);  небезпеки фізичного характеру (розбій, бандитизм, насильство,);  небезпеки, що впливають на фізіологію організму людини (алкоголізм, наркоманія, тютюнопаління та ін.);  поширення небезпечних і важко виліковних хвороб (СНІД, венеричні хвороби, інфекційні захворювання тощо);  суїциди. За статевовіковими ознаками: характерні для дітей, молоді, жінок, літніх людей і т.п. За збитком – матеріальний, моральний. За величиною збитку – граничний, значний, незначний. За характером впливу – активні, пасивні та ін. Основними причинами соціальних небезпек є:  становище людини в суспільстві;  ступінь соціальної та економічної захищеності людей;  наявність правого поля й ефективність його застосування та ін. 47 1.4. Ризик, як критерій та об’єкт забезпечення безпеки 1.4.1. Ризик, як кількісна оцінка небезпеки Ризик – це кількісна оцінка ймовірності виникнення небезпечної події з певними небажаними наслідками. Комплексною оцінкою небезпеки є ризик (R), який визначається як добуток частоти виникнення небезпеки на шкоду, що вона завдає: R = p . E. (1.2) Оцінка ризику – процес визначення ймовірності виникнення аварій або надзвичайних ситуацій та відповідних їм збитків. Імовірність ризику – це частота прояву будь-якої небезпеки. Імовірність ризику (p) визначається як відношення кількості небезпек, що проявляються з негативними наслідками (n) до можливої їх кількості (N) за конкретний період часу: p  N n . (1.3) Нульового ризику (абсолютної безпеки) немає. Існує таке поняття як знехтуваний ризик – це ризик який має настільки малий рівень, що перебуває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня (R ≤ 10-7). Прийнятний ризик – це такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку (10-7 < R ≤ 10-4). Гранично допустимий ризик – це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний (соціальний, техніко економічний) результат (10-4 < R ≤ 10-2). Надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків (R > 10-2). Інтегральний ризик – сумарний ризик для населення, соціальних, техногенних і природних об’єктів від всіх можливих негативних подій природного і техногенного походження. Аналіз ризику – це систематичне використання наявної інформації для ідентифікації небезпек і визначення ризику (для однієї людини, населення, майна, соціальних і техногенних об’єктів та навколишнього природного 48 49 середовища), порівняння його з прийнятним ризиком, обґрунтування раціональних заходів захисту. Об’єкти ризику, джерела та наслідки в залежності від виду ризиків надані в таблиці 1.2. Таблиця 1.2. Види ризиків та їх характеристики Вид ризику Об’єкт ризику Джерело ризику Наслідки Індивідуальний Людина умови життєдіяльності людини Захворювання, травма, інвалідність, смерть Технічний Технічні системи та об’єкти Технічна недосконалість, порушення правил експлуатації технічних систем і об’єктів Аварія, вибух, катастрофа, пожежа, руйнування Екологічний Екологічні системи Антропогенне втручання в природне середовище, техногенні надзвичайні ситуації Антропогенні екологічні катастрофи, стихійні лиха Соціальний Соціальні групи Надзвичайна ситуація, зниження якості життя Групові травми, хвороби, загибель людей, зростання смертності Економічний Матеріальні ресурси Підвищена небезпека виробництва або природного середовища Збільшення витрат на безпеку, збиток від недостатньої захищеності Класифікація ризиків:  суб’єктивний – ризик, наслідки якого неможливо об’єктивно оцінити;  динамічний – ризик, вірогідність і наслідки якого змінюються в залежності від ситуації, наприклад ризик економічної кризи;  потенційний територіальний – ризик частоти реалізації вражаючих факторів техногенної аварії на конкретній території;  технічний – ризик ймовірності відмови технічних пристроїв з наслідками певного рівня за певний період функціонування ПНО;  прийнятний – ризик, рівень якого допустимий та обґрунтований виходячи з соціально-економічних міркувань;  екологічний – ризик ймовірності екологічного лиха, катастрофи, порушення подальшого нормального функціонування та існування екологічних систем і об’єктів в результаті стихійного лиха або антропогенного втручання в природне середовище;  статичний – ризик, який практично не змінюється в часі, наприклад ризик пожежі;  об’єктивний – ризик з точно вимірними наслідками;  фінансовий – ризик, прямі наслідки якого полягають у грошових втратах;  не фінансовий – ризик із не грошовими втратами, наприклад втратою здоров’я, працездатності, життя;  фундаментальний – несистематичний, не диверсифікований, ризик з тотальними наслідками;  приватний – систематичний, диверсифікований, ризик з локальними наслідками;  чистий – ризик, наслідками якого можуть бути лише збиток або збереження поточного положення. Методи оцінки ризику Інженерний Спирається на статистику, розрахунок частоти виникнення НС, імовірнісний аналіз безпеки, побудову дерева небезпеки, спеціальні комп’ютерні програми. Експертний Полягає у використанні висновків спеціалістів-експертів та може бути віднесений до суб’єктивних методів визначення рівня безпеки. Статистичний Базується на аналізі коливань досліджуваного показника за певний відрізок часу. Передбачається, що закономірність змін аналізованої величини поширюється на майбутнє. 50 значні Для тривалих періодів часу це, як правило, виявляється справедливим, але для короткотермінової оцінки екстраполяції колишніх закономірностей дає помилки. Отже, проста екстраполяція закономірностей не дає можливості реально оцінити ризик. Модельний стратегічних Заснований на побудові моделей передумов події в системі з урахуванням впливу шкідливих факторів на окрему людину, соціальні, професійні групи і т.п. Базується на побудові моделі впливу небезпек на окрему людину. Нормативний Є дуже зручним на практиці. До його позитивних рис належить легкість розрахунків. Систему нормативів можна розглядати як один із варіантів рейтингового методу з тією різницею, що шкала оцінки заздалегідь сформована і складається з мінімуму значень ранжування. Нормативний метод оцінки дає змогу визначити ступінь ризику з максимальною точністю: порівняння з нормативом відбувається за шкалою «низький ризик», «нормальний ризик», «високий ризик». Але цей метод не дає можливості врахування всіх нюансів конкретної ситуації. Соціологічний Ґрунтується на системі методологічних, методичних та організаційно технічних заходів, пов’язаних між собою єдиною метою: отримання достовірних даних про явище або процес, які вивчаються, для їх наступного використання щодо зменшення небезпеки життю людини. Аналоговий Базується на використанні та порівнянні небезпек і факторів ризику, які відбувалися в подібних умовах та ситуаціях. 1.4.2. Індивідуальний та груповий ризик Індивідуальний ризик це ймовірність ураження окремої особи протягом певного періоду часу в результаті впливу досліджуваних чинників небезпеки при реалізації несприятливої випадкової події з урахуванням ймовірності її перебування в зоні ураження. Індивідуальний ризик Rі характеризує реалізацію небезпеки певного виду для конкретної особи, а також розподіл ризику в часі та просторі 51 R L L P , (1.4) i  де P – кількість потерпілих (загиблих) в одиницю часу t від певного фактору ризику f; L – кількість людей, схильних до відповідного фактору ризику в одиницю часу t. При визначенні індивідуального ризику необхідно враховувати частку часу перебування в «зоні ризику» та постійне місце проживання особи (табл. 1.3). Індивідуальний ризик поділено на категорії: побутовий; професійний; добровільний, вимушений. Індивідуальний ризик може бути добровільним, якщо він обумовлений діяльністю людини на добровільній основі, і вимушеним, якщо людина піддається ризику у складі частини суспільства (наприклад, проживання в екологічно несприятливих регіонах, поблизу джерел підвищеної небезпеки). Порівняння окремих ризиків щодо загибелі людей у США та Україні наведено в таблиці 1.4. Таблиця 1.3 Джерела і фактори індивідуального ризику Джерело індивідуального ризику Найбільш поширений фактор ризику смерті 1 внутрішнє середовище організму людини віктимність 2 спадково-генетичні, психосоматичні захворювання, старіння сукупність особистісних якостей людини як жертви потенційних небезпек звички куріння, вживання алкоголю, наркотиків, ірраціональне харчування соціальна екологія неякісне повітря, вода, продукти харчування; вірусні інфекції, побутові травми, пожежі професійна діяльність небезпечні та шкідливі виробничі фактори транспорт аварії й катастрофи транспортних засобів, їх зіткнення з людиною 52 Подовження таблиці 1.3 2 1 непрофесійна діяльність небезпеки, обумовлені любительським спортом, туризмом, іншими захопленнями соціальна середа озброєний конфлікт, злочин, суїцид, вбивство навколишнє середовище землетрус, стихійні лиха Таблиця 1.4 Порівняння окремих ризиків щодо загибелі людей у США та Україні Чинники ризиків Країна Транспорт Отруєння Утоплення Вогонь Електро струм Усі чинники США 3,2  10-4 2  10-5 3  10-5 4  10-5 6  10-6 6  10-4 Україна 1,6  10-4 31  10-5 9  10-5 3  10-5 20  10-6 15,6  10-4 Індивідуальний ризик не дозволяє судити про масштаб катастрофи, тому вводиться поняття групового (соціального) ризику. Груповий або соціальний ризик являє собою залежність між частотою подій (аварій, катастроф, стихійних лих) та кількістю постраждалих в них людей, характеризує масштаби і тяжкість негативних наслідків надзвичайних ситуацій, а також різного роду явищ і перетворень, що знижують якість життя людей. Соціальний ризик, на відміну від індивідуального, характеризує масштаб катастрофічності небезпек. Сприйняття ризику небезпек людиною суб’єктивно. Щоденно на виробництві гине від 40 до 50 чоловік, а в цілому по країні від різних небезпек втрачають життя понад 1000 осіб. Але ці дані менше вражають, ніж загибель 5-10 людей в одній аварії або якому-небудь конфлікті. Найбільш поширені фактори соціального ризику в залежності від джерела наведено в таблиці 1.5. 53 Вважається, що якщо держава не вживає ніяких заходів щодо зниження рівня ризику, який можна спостерігати, то такий ризик є соціально допустимим. Критерієм допустимості можуть служити асигнування, що виділяються на охорону здоров’я та забезпечення безпеки людей (охорона праці, аварійно-рятувальна служба і т. п.). Якщо чисельність населення країни зростає та асигнування на вказані цілі також підвищуються пропорційно чисельності населення, то рівень ризику смерті людей у цій країні вважається соціально допустимим. Оцінити груповий, або соціальний ризик можна, наприклад, по динаміці смертності, розрахованої на 1000 чоловік відповідної групи. 1.4.3. Концепція прийнятного ризику Сучасний світ відкинув концепцію абсолютної безпеки. На сьогодні розроблена і застосовується концепція прийнятого (допустимого) ризику, сутність якої полягає у прагненні забезпечити такий ступінь безпеки, який сприймається суспільством у цей час. Прийнятний ризик поєднує в собі технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти і представляє деякий компроміс між рівнем безпеки і можливостями її досягнення. Таблиця 1.5 Джерела й фактори соціального ризику Джерело соціального ризику Найбільш поширені фактори соціального ризику 1 2 Урбанізація екологічно нестійких територій Поселення людей в зонах можливого затоплення, виникнення зсувів, селів, ландшафтних пожеж, виверження вулканів, підвищена сейсмічність регіону Промислові технології та об’єкти підвищеної небезпеки Аварії на АЕС, ТЕС, хімічних комбінатах; транспортні катастрофи; техногенне забруднення навколишнього середовища 54 Подовження таблиці 1.5 2 1 Соціальні та військові конфлікти Бойові дії; застосування зброї масового знищення Епідемії, пандемії Поширення інфекцій Зниження якості життя Голод, злидні; незадовільні житлово-побутові умови; недостатність та низька якість продуктів харчування; погіршення медичного обслуговування Потрібно мати на увазі, що економічні можливості підвищення безпеки технічних систем не безмежні. Витрачаючи кошти на підвищення безпеки, можна завдати шкоди соціальній сфері, наприклад, зменшити витрати на медицину, культуру та ін., що збільшує соціально-економічний ризик. При збільшенні витрат технічний ризик знижується, але росте соціальний. Сумарний ризик має мінімум при певному співвідношенні між інвестиціями в технічну та соціальну сферу. Ці обставини потрібно враховувати при виборі ризику, з яким суспільство поки змушено миритися. На рисунку 1.5 наведено графік, який ілюструє спрощений приклад визначення прийнятного ризику. З цього графіка видно, що зі збільшенням витрат на забезпечення безпеки технічних систем в умовах обмеженості коштів технічний ризик зменшується, але зростає соціально-економічний, оскільки кількість коштів, що йдуть у цю сферу, зменшується. Витрачаючи надмірні кошти на підвищення безпеки технічних систем в зазначених умовах, можна завдати збитків соціальній сфері, наприклад, погіршити медичну допомогу, зменшити допомогу літнім людям, дітям, інвалідам тощо. Як видно з рис. 1.5, існує оптимальна величина коштів, яка має вкладатися в технічну систему безпеки і за якої забезпечується мінімальне значення коефіцієнту індивідуального ризику. Ділянка, показана на графіку як «зона прийнятного ризику» є оптимальною щодо забезпечення мінімального ризику. Ліворуч і праворуч від цієї ділянки ризик діяльності людини зростає. Ліворуч – високий коефіцієнт індивідуального ризику зумовлений недосконалістю технічної системи, а праворуч – зумовлений низьким рівнем соціально-економічної безпеки. 55 Ризик загибелі людини за рік 10-6 10-7 Сумарний ризик (RT + Rce) Зона прийнятного ризику Соціально-економічний ризик (Rce) Технічний ризик (RT) Витрати на безпеку Рис 1.5. Визначення прийнятного ризику Повна безпека не може бути гарантована нікому, незалежно від способу життя. При зменшенні ризику нижче рівня 10-6 в рік громадськість не висловлює надмірної заклопотаності, і тому рідко вживаються спеціальні заходи для зниження ступеня ризику. Досить малим вважається індивідуальний ризик загибелі 10-8 на рік. Вважається, що сучасні технічні системи підвищеної енергетичної потужності повинні мати вплив небезпечних факторів на людину на рівні 10-6 - 10-8 на рік і менш при всіх видах впливу на систему (відмова техніки, помилки виконавця, стихійні явища). Така концепція прийнятного ризику. Деякі фахівці піддають її критиці, вбачаючи в ній антигуманний підхід до проблеми. Насправді, прийнятні ризики на 2-3 порядки «суворіше» фактичних. Отже, введення прийнятних ризиків є акцією, спрямованою на захист людинить від класу підприємств, виробництв і об’єктів. Санітарними нормами встановлено п'ять класів підприємств, виробництв і об’єктів в залежності від потужності підприємства, умов технологічного процесу, характеру та кількості викидів в навколишнє середовище шкідливих речовин та речовин, що мають неприємний запах, чи шкідливих фізичних впливів, а також з урахуванням передбачуваних заходів щодо зменшення їx несприятливого впливу на довкілля. Ширина санітарно-захисної зони підприємств, виробництв i об'єктів Клас виробництва I Ширина санітарно-захисної зони, м I I I II I V 1 000* 5 00 * Для підприємств хімічної галузі може бути до 3000 м. 3 00 1 00 0 V 5 Наприклад, до першого класу відносяться потужні виробництва, пов'язані із виплавкою чавуну, сталі, кольорових металів та ливарні виробництва. До другого класу - менш потужні металургійні та ливарні виробництва, виробництво свинцевих акумуляторів. До третього класу - малопотужні металургійні та ливарні виробництва, виробництва кабелю, пластмас, будівельних матеріалів. До четвертого класу відносяться виробництва металообробної промисловоcті та приладів електротехнічної промисловості і до п'ятого класу - виробництва приладів для електротехнічної промисловості, будівельних матеріалів, стиснених та зріджених продуктів розділення повітря і т. ін. 156 У межах санітарно-захисної зони дозволяється розміщувати менш шкідливі промислові підприємства, а також пожежні депо, санітарно побутові підприємства, гаражі, склади, тощо. Територія санітарно-захисної зони має бути упорядкована та озеленена. Промислові підприємства, що виділяють виробничі шкідливості (гази, дим, кіптяву, пил, неприємні запахи, шум), не дозволяється розміщувати по відношенню до житлового району з навітряного боку для вітрів переважного напрямку. Планування території промислових підприємств здійснюється у відповідності до санітарно-гігієнічних вимог та вимог безпеки праці і пожежної безпеки. В генеральних планах промислових підприємств слід враховувати такі чинники як природне провітрювання та освітлення. Площадка промислового підприємства повинна мати відносно рівну поверхню і нахил до 0,002% для стоку поверхневих вод. За функціональним призначенням площадка підприємства розділяється на зони: перед заводську (за межами огорожі чи умовної межі підприємства), виробничу, підсобну і складську. Забудова промислової площадки може бути суцільною або окремо розміщеними будівлями, одно- або багатоповерховими. Забороняється суцільна забудова із замкненим внутрішнім двором, бо в цьому випадку погіршується провітрювання та натуральне освітлення будівель. Санітарні розриви між будівлями, що освітлюються через віконні прорізи, приймаються не менше найбільшої висоти до верху карнизу будівель, що розміщенні напроти. Виробничі та складські приміщення можуть мати будь-яку форму та розміри в залежності від виробничих вимог, але, виходячи з санітарно гігієнічних умов (освітлення, вентиляція), найбільш доцільні будівлі, що мають форму прямокутника. Конструкція виробничих будівель, число поверхів та площа обумовлюються технологічними процесами, категорією вибухопожонебезпеки, наявністю шкідливих та небезпечних факторів. Центральних вхід на територію підприємства слід передбачати з боку основного підходу чи під’їзду працівників. Територія підприємства повинна мати впорядковані пішохідні доріжки (тротуари) від центрального та додаткових прохідних пунктів до всіх будівель та споруд. До будівель i споруд по усій їх довжині має передбачатись під'їзд пожежних автомобілів. До всіх будівель необхідно передбачити підвід мереж електроенергії, водопостачання та каналізації. Територія підприємства має бути озеленена, площа цих ділянок повинна складати не менше 10% площі підприємства. Залежно від призначення будівлі і технології виробництва передбачають системи зовнішнього та внутрішнього водопостачання. В залежності від вимог технологічного процесу застосовують наступні системи технологічного водопостачання: оборотну повторного використання, охолодженої, дистильованої, пом'якшеної води та ін. Для скорочення витрат води на технологічні потреби слід застосовувати системи повторного та оборотного водопостачання. Пристрої питного водопостачання (фонтанчики) 157 рекомендується розміщувати у проходах виробничих приміщень, вестибулях, кімнатах відпочинку на відкритих площадках території підприємства і, як виняток, у виробничих цехах. Мережі господарчо-питного водопостачання мають бути відділені від мереж, що подають не питну воду. Норми витрат води на господарсько-питні потреби становлять 45 л у гарячих цехах та 25 л на працівника в зміну у звичайних цехах. Каналізація для відведення стічних вод, підрозділяється на виробничу, господарсько-фекальну та зливну. Каналізаційні системи складаються з приймальних пристроїв (лотки, раковини), каналізаційних мереж, станції перекачки, очисних споруд та допоміжних пристроїв. Забороняється спуск господарсько-фекальних та виробничих стічних вод у дренажні колодязі, щоб запобігти забрудненню водоносних шарів грунту. Спуск незабруднених виробничих стічних вод (наприклад, з системи охолодження) допускається у зливну каналізацію, що призначена для стікання атмосферних опадів. Для багатьох підприємств допускається також спуск у міську каналізаційну мережу стічних вод, що вміщують шкідливі речовини, але тільки після відповідної обробки, і тільки в тому разі, якщо концентрація шкідливих речовин у суміші стічних вод підприємства та міських стічних вод не перевищує встановлених норм. Вимоги до виробничих i допоміжних приміщень Виробничі приміщення відповідно до вимог чинних нормативів мають бути забезпечені, в першу чергу, достатнім природним освітленням. Обов'язковим для виробничих приміщень та будівель є також улаштування ефективної за екологічними і санітарно-гігієнічними показниками вентиляції. Згідно з вимогами СН 245-71 (ДНАОП 0.03-3.01-71) «Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий» висота виробничих приміщень повинна бути не менше 3,2 м, об'єм не менше 15 м3 і площа не менше 4,5 м2 відповідно на кожного працівника (для користувачів комп'ютерів згідно ДСанПіН 3.3.2-007-98 «Державні санітарні правила i норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно обчислювальних машин» на одного працюючого повинно бути не менше: площі - 6 м2 і об'єму - 20 м3). Приміщення чи дільниці виробництв з надлишками тепла, а також із значними виділеннями шкідливих газів, пару чи пилу слід, як правило, розміщувати біля зовнішніх стін будівель, а у багатоповерхових будівлях - на верхніх поверхах. Підлога на робочих місцях має бути рівною, теплою, щільною та стійкою до ударів, мати неслизьку та зручну для очистки поверхню, бути стійкою до дії хімічних речовин і не вбирати у себе хімічні речовини та вологу. Стіни виробничих приміщень мають відповідати вимогам шумо- та теплозахисту, легко піддаватись прибиранню та миттю, мати покриття, що виключає можливість поглинення чи осадження на них отруйних речовин (керамічна плитка, олійна фарба).